Юлія Порошенко: Наше завдання – створити платформу, на якій світ агро і світ технологій спілкувалися б один з одним

Ексклюзивне інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” засновниці та керівниці платформи з розвитку агроінновацій Agrohub, співзасновниці технологічного кластеру RadarTech Юлії Порошенко.

 

– Цього року ви брали участь в роботі Українського Дому в рамках економічного форуму в Давосі. Минуло кілька місяців і можна об’єктивно оцінити результати. Можете про них розповісти?

– У нас було кілька цілей. По-перше, заявити, що Україна здатна експортувати не тільки сировину, але і технології. Ми її досягли, показавши відгуки як в Україні, так і за кордоном.

По-друге, міжнародні контакти. Завдяки участі в Давосі Agrohub запросили на форум агроінновацій в Телль-Авіві, на форум For the Future of Agriculture в Брюсселі.

Третьою метою було, по можливості, залучити інвесторів для українських інноваторів. На вересень планується приїзд групи інвесторів із Силіконової долини. Це теж завдяки Давосу: там ми познайомилися і вперше поговорили про взаємодію.

Такими є перші результати.

 

– До речі про фіналістів. В рамках MHP accelerator планувалося відібрати 10 команд. Чому в підсумку їх виявилося 13?

– Відбір був складним, так як на MHP accelerator, організований Radar Tech, Agrohub і МХП, було подано багато цікавих і затребуваних рішень. У преакселераціі теж було 34 команди замість 30. По закінченню півфіналу команди “пітчилися” ( “пітчинг” – коротка презентація проекту з метою знаходження інвесторів, готових його фінансувати ), і кожен член журі – а це співробітники МХП, Agrohub, Radar Tech , запрошені експерти – відзначав своїх фаворитів. Коли все звели в загальну таблицю, виявилося, що 10 команд обрані беззастережно. Але було кілька, відібраних менторами, які сказали: «Мені потрібно це рішення. Я буду особисто займатися ним, особисто запускати пілот». І ми вирішили, якщо є такий інтерес, то командам потрібно дати шанс. Я не буду їх називати, щоби не вносити плутанину. Так і вийшло 13 команд.

 

– Але для переможця є більш чіткі критерії?

– Головне завдання акселератора – запустити пілоти з максимальною кількістю відібраних рішень. Подивимося, як вони працюють на практиці, який ефект покажуть. Якщо холдинг побачить у цьому для себе користь, то будуть укладені комерційні контракти. Це може бути і три команди, і п’ять… Якщо команда доведе свою ефективність, то компанія продовжить з нею роботу.

 

– А кому ж тоді дістанеться анонсований приз в 300 тис. грн?

– Приз обов’язково дістанеться комусь одному. Журі проведе комплексну оцінку – актуальність проблеми, зрілість рішення, згуртованість команди.

 

– А на яких умовах ви надаєте цю суму?

– Всі можливості комерційного запуску поданого на акселератор рішення – це можливості, але не зобов’язання. До речі, ми зараз робимо відеоролики і запитуємо наших фіналістів, на що би вони витратили ці гроші. Більшість відповідає, що на розробку, розширення команди і маркетинг. Кажуть: «Про нас ніхто не знає, тому всі 300 тисяч витратимо на піар». А одна команда вирішила, що гроші, які залишаться після маркетингу і розробки, віддадуть фонду Tabletochki.

 

– А яка доля тих 170 команд, які відсіялися на самому початку?

– У нас є кілька ідей, як з ними далі працювати. Це і запуск освітнього проекту, і запрошення їх в краш-тести, коли кілька команд пітчать свою ідею, розповідають про продукт, а аудиторія їх конструктивно критикує. Так їм надають зворотний зв’язок, експертизу, допомагають вдосконалитися.

 

– Але ж серед відібраних команд не тільки новачки?

– Не тільки. Але в той же час є компанії, які утворилися під час акселератора, на Idea Garage. На “«гаражі» компанія ставить проблему, а аудиторія ділиться на команди і пропонує ідеї вирішення проблеми. На такому заході в лютому було створено дві команди акселератора. Люди, які взагалі до цього один одного не знали, зібралися, створили продукт і менше, ніж за місяць до кінця прийому заявок підготували прототип. І це було настільки якісно, ​​що вони обійшли вже працюючі команди.

Для нас це стало гарним мотиватором. Первісна гіпотеза Agrohub полягала в тому, що в Україні мало стартапів на перетині агро і технологій, так як ці два світи не скоординовані. Одні не знають про проблеми інших, а перші не здогадуються, що для їх проблем вже існують або можуть бути знайдені технологічні рішення. Тому першим нашим завданням було створити платформу, на якій аграрії і «технарі» -інноватори спілкувалися б один з одним.

І на Idea Garage, що відбувся, це вийшло яскраво й практично.

Зараз ці дві створені команди запускають пілоти. Ми сподіваємося, що вони будуть результативними.

 

– На одному з AgTech заходів було висловлено думку, що впроваджувати інновації на невеликих господарствах швидше і зручніше. Чому ви не працюєте з такими господарствами?

– Середні та дрібні господарства в Україні дуже різноманітні: є компанії, які застрягли в радянському союзі, колгоспи з червоними директорами, а є нові ферми, засновані колишніми банкірами. Холдинги – більш однорідні. І в цьому перевага роботи з ними.

Крім того, у холдингів більше ресурсів: полів, фінансів, персоналу, а, значить, можливості виділити ментора. Наприклад, співробітники МХП зараз чимало часу витрачають на акселератор. Вони приходять, займаються з командами, допомагають запустити «пілоти». А якщо це маленька ферма, то там кожна людина на рахунку і не завжди є можливість виділити конкретного фахівця, щоби він відповідав за запуск «пілоту» та змінив би для цього свої робочі пріоритети.

Ще одне. Як приймають рішення невеликі фермери? У більшості випадків вони дивляться на сусіда: якщо сусід впроваджує якусь технологію, значить потрібно спробувати. І, до речі, на великі корпорації теж дивляться. Так було з GPS-моніторингом: великі холдинги випробували, вийшло, і зараз практично всі фермерські господарства його використовують. Агрохолдинги виступають так званими «рольовими моделями». Вони тестують рішення, звичайно, можуть в чомусь помилятися, але у них є ресурси на помилку. Кілька гектар для великого агрохолдингу – це мала частина земельного банку, а для невеликого агрогосподарства – істотна частина поля. У маленьких немає права на помилку.

Якщо подивитися на невеликі агрокомпанії, які пробують нові технології, то побачимо, що з плином часу їх список не змінюється: це приблизно 7-10% ринку, «просунуті», ті, хто постійно цікавиться темою інновацій, пробує та експериментує.

Так, вони більш гнучкі в прийнятті рішень. У них немає тих бюрократичних моментів, які часто є в корпораціях. Але з точки зору галузевого ефекту, потрібно фокусуватися на великих холдингах. А завдання Agrohub – якраз поширювати агротехнології якомога ширше.

 

– Якщо говорити про «ресурси на помилку», з якими взагалі складнощами стикаються агрокомпанії при впровадженні інновацій?

– Підлаштувати під інновації бізнес-процеси. Можна перескочити технологію: впровадити 5G, минаючи 3G, але не можна перескочити бізнес-процеси. Якщо у вас бабуся з амбарною книгою, не можна прийти до неї з блокчейном. Якщо техніка оснащена функцією відключення форсунок, то тракторист повинен вміти цим користуватися.

Сьогодні в агрогалузі гостро стоїть проблема кадрового голоду, тут утворилося замкнене коло: відчувається дефіцит хороших молодих фахівців, тому що вони не йдуть в агро через непрогресивний імідж галузі. А такий імідж складається тому, що немає молодих фахівців. І це коло потрібно розривати, що Agrohub і намагається робити. Нещодавно Ксенія Прожогіна (директор департаменту по роботі з персоналом та комунікацій МХП) зазначила, що з моменту запуску акселератора відбулися якісні зміни в складі резюме, які надсилаються. З’явився більший інтерес від молоді та IT-фахівців. І це нас радує, так як це теж одна з цілей Agrohub.

У Сінгапурі є такий підхід: коли вони створюють столові в лікарнях, то дивляться не на інші лікарняні їдальні, а на кращі приклади ресторанів у 5-зіркових готелях. Так і тут: дивлячись на кадровий менеджмент в агро, потрібно дивитися не на існуючий HR в агро, а переймати досвід кращих міжнародних кадрових агентств.

 

– Agrohub перевчає персонал?

– У корпоративних акселераторах добре те, що вони націлені як на створення стартапів, так і на зміну корпоративної культури агрокомпанії. Ми займається впровадженням інновацій в компанії, а це – завжди зміни. І часто болючі. Люди не хочуть змінюватися, прагнуть залишитися в зоні комфорту. Для того, аби вони захотіли робити щось по-іншому, зміни необхідно проводити в кілька етапів.

 

– Вигода для агрокомпаній очевидна, а в чому ваш інтерес?

– Стандартна бізнес-модель акселератора – брати частку у стартапу. 90% стартапів не дадуть ніякої віддачі, а один покриє всі витрати. Щось подібне було з естонським акселератором Wise Guys, який окупив три роки свого існування за рахунок екзиту (продажу) одного стартапу.

Поки що Agrohub цього не робить. Участь в MHP accelerator безкоштовна. Всі гроші, які надходять на роботу акселератора, покривають операційні витрати.

Ми спочатку хочемо створити цей ринок і вже надалі на ньому заробляти.

 

– Про seed-фінансування (інвестиції в новий бізнес або компанії на ранньому етапі їх розвитку) ви поки не думаєте?

– Вперше ми запросимо інвесторів на демо-день MHP accelerator у червні. Подивимося. Поки така опція відсутня. У нас немає фонду.

 

– А буде?

– Важко відповісти. Ми думали про це, але поки він не дуже вписується в стратегію розвитку Radar Tech і Agrohub.

 

– На якому етапі дослідження «інноваційні пріоритети»? З ким ви співпрацюєте?

– Зараз працюємо з трьома компаніями – ІМК, «Мрія» і Agricom. Для ІМК вже готується фінальний звіт з діагностики. В «Мрії» провели більше 25 інтерв’ю та вже теж на фінішній прямій. Дослідження з Agricom також підходить до завершення.

 

– Ви думаєте про вихід на зовнішній ринок?

– З одного боку, ми хочемо бути мостом між агро і технологіями, з іншого – мостом між Україною і світом. Їздимо в Ізраїль, Європу, щоб налагоджувати цю мережу, будувати канали комунікацій і продажів. У нас вже є досить цікавий запит з Австралії.

Існує різниця в потребах українських великих холдингів, середніх компаній і малих фермерів. Але якщо дивитися на великі холдинги в Україні і в Австралії, то це схожі потреби. Знайшовши рішення для проблеми агрохолдингу в Україні, можна буде продавати цю технологію і в Латинську Америку, і в Канаду, і в Австралію.

Поки це мрії. Ми на початковому етапі, але поступово рухаємося вперед. Все-таки АgТech вимагає більше часу для впровадження і досягнення результатів, ніж телеком та інші галузі.

 

– Ви згадували про ізраїльських партнерів. Мова йдеться про якусь платформу?

– У нас є кілька партнерів. Ізраїльське консульство в Україні швидко і якісно надає необхідну інформацію і допомагає з контактами. На початку травня ми з’їздили на 20-у Міжнародну виставку та конференцію агротехнологій в Тель-Авів. Представили Agrohub на спеціальній секції «Інноваційна синергія: Україна та Ізраїль». Провели ряд зустрічей з інноваторами і агрокомпаніями і, я сподіваюся, й надалі будемо втілювати спільні проекти. У березні виступали на панельній дискусії на першій українсько-ізраїльської конференції. Голова торгово-економічної місії Держави Ізраїль в Україні Єлизавета Соловйова виступила на «CINO марафоні», який у травні в Києві провів MMR в колаборації з Agrohub. Ізраїль – взагалі країна-приклад за досягненнями в АgТech. Проте у них інші завдання: як вирощувати сільськогосподарські культури, якщо немає родючого ґрунту, посушливий клімат і нестача води. А у нас є і вода, і ґрунт, і клімат, але нам потрібно навчитися використовувати кожну ділянку землі максимально ефективно. Друге завдання – максимально автоматизувати процеси, тому що в Україні великі площі.

 

– Чи є в планах запуск повноцінного акселератора з іншими компаніями?

– Коли ми задумали акселератор, то спілкувалися з багатьма. Просто МХП перші сказали: «Давайте робити». Наші презентації знаходяться не в одній агрокомпанії. Поки ніяких нових переговорів ми не ведемо. Але я сподіваюся, що агроакселератор отримає продовження, як було з телеком-акселератором «Київстар».

 

– Що в найближчих планах Agrohub?

– Спільно з Райфайзен Банком Аваль проведемо дослідження «Інноваційні пріоритети» серед агрокомпаній середнього розміру. Мені здається, в Україні вперше банк допоможе галузі і своїм клієнтам визначити основні напрями інноваційних змін. Плануємо відібрати 30 компаній з групи «20-70 тис. га». Запускати будемо після посіву, швидше за все, влітку.

 

– Які ще будуть напрямки в Radar Tech?

– У 2016-2017 роках у Radar Tech пройшло два акселератора в телекомі, потім – агро, зараз запустили fintech. Ось-ось почнеться ще одна індустрія, подробиць розкрити поки не можу.

 

– Чи є аналіз того, що буде далі?

– Мені б хотілося, щоб акселератори йшли одночасно, так як це оптимізує роботу менторів.

Цікаво також запускати проекти на стику галузей. Наприклад, телеком + агро. До речі, у другому запуску «Телеком-акселератора» було одне агрорішення, пов’язане з передачею даних за допомогою мобільного зв’язку.

 

– Наразі в Україні анонсується і запускається досить багато акселераторів. Чому саме зараз? І чи не лякає вас ця тенденція?

– Навпаки, це дуже добре! Хоча в Україні дійсно з’являється багато акселераторів, їх все одно недостатньо. «Воронка стартап системи» починається чи не з дитячого садка. Нерідко українські батьки, можливо, навіть несвідомо, підштовхують дитину обрати стабільну професію, а не пробувати себе в підприємництві. А стартаперам властиве бажання нового, відсутність страху перед провалами і терпимість до невизначеності. Це одна з причин, чому у нас менше стартапів, аніж в Європі і США. Тому акселераторів та інкубаторів має бути більше. Зараз, зокрема на «гаражах», ми стимулюємо створення нових проектів. Це в якійсь мірі місійна діяльність, свого роду розгойдування екосистеми, і чим більше людей будуть її розгойдувати, тим краще. Це загальний котел.